Від першого дня збройного нападу у червні 1941 року нацистської Німеччини на СРСР  місто Запоріжжя опинилося на військовому становищі.  Під керівництвом військових фахівців тисячі жінок і дівчат,  щоб перетворити наше місто на неприступну фортецю, рушили споруджувати протитанкові рови та окопи, масово проводилися навчання юнаків допризовного віку військовій справі, сотні дівчат готувалися стати санітарними інструкторами.  Все доросле населення за велінням серця вважало себе мобілізованим на боротьбу з лихим ворогом.

 

У липні 1941 року на південно-західному напрямку склалася важка і небезпечна ситуація.  Гітлерівські полчища рвалися до Донбасу, на їхньому шляху якраз і знаходився один з індустріальних центрів – місто Запоріжжя.

 

 За наказом Головного командування у місті під керівництвом штабу Південного фронту з жителів області була сформована 274-та стрілецька дивізія. Командиром частини був призначений полковник П. Немерцалов, він же був і начальником гарнізону міста, комісаром дивізії – І.Расник.

 

 12-а радянська армія відступала з важкими боями та втратами.  Сталося так, що в районі Умань – Новоукраїнка вона потрапила у вороже оточення.  Утворився ніким не захищений пролом у напрямку Запоріжжя. 

 

15-16 серпня 1941 року, за наказом штабу Південного фронту, новостворена 274-а стрілецька дивізія зайняла оборону на правому березі Дніпра: 961-й стрілецький полк – в районі Верхня Хортиця – 4-те селище;  963-й полк – в районі Верхня Хортиця – село Бабурка;  965-й – від села Бабурка до села Розумівка; на очікуваному головному напрямі супротивника розмістився 814-й артилерійський полк.  Бійці народного ополчення і винищувального батальйону знаходилися праворуч від греблі у бік Великого Лугу. Два батальйони внутрішніх військ 157-го полку зайняли оборону в районі Дніпрогесу та мостів через Дніпро.

 

18 серпня 1941 року гітлерівські війська підійшли до Запорізької лінії оборони.  Рано вранці, маючи намір оволодіти містом, вони відкрили артилерійський і мінометний вогонь по всьому фронту, невдовзі у бій рушили танки і піхота.  Протягом усього дня йшли кровопролитні бої.  Наші війська відбивали атаки гітлерівців, знищуючи живу і військову техніку ворога.

 

 У другій половині дня противник підтягнув свіжі сили, військову техніку та перейшов в наступ.  Радянські воїни проявляли масовий героїзм, але ряди захисників танули.  Не вистачало військової техніки, зброї, боєприпасів.  До кінця дня наші війська залишили правий берег і острів Хортиця.  Підірвавши греблю і міст через Дніпро, вони відійшли на лівий берег і зайняли оборону.

 

 Противник намагався створити плацдарм на лівому березі Дніпра в районі мостів, але наші війська знищили там його військове угрупування і ліквідували плацдарм.

 

 Запоріжжя стало фронтовим містом.  У місті склалося скрутне становище.  Не було електроенергії, води, не вистачало продуктів харчування.  Противнику з острова Хортиця було добре видно промислові об’єкти, залізничні станції, і він обстрілював їх прямою наводкою.  Сам острів Хортиця – природна фортеця, оточена широкою рікою.  Береги високі, круті, кам’янисті, захищені з південного боку земляним валом.  Підходи до нього прикривалися заболоченими озерами та глибокими ровами.  До всього того, гітлерівці створили на острові штучні укріплення – окопи, дзоти, замінували підходи до них. Тому командування Південно-Західним фронтом видало наказ 12-ій армії, зокрема 274-ій стрілецькій дивізії, вигнати фашистських загарбників з острова, забезпечити оборону міста і евакуацію обладнання та кваліфікованих робітників запорізьких підприємств на схід країни.

 

 Розпочалася активна підготовка до форсування Дніпра: готувалися плавзасоби, велося постійне спостереження за противником, доукомплектовувалися підрозділи дивізії. 3-4 вересня 1941 року радянські війська приступили до форсування Дніпра.  965-й стрілецький полк, зокрема батальйон капітана Чистова та комісара Пересипкіна, форсував річку в районі Дубовий гай (південна частина острова Хортиця), 961-й – в районі водокачки і Кривої бухти (південно-східна частина острова), 963-й – в районі 2-ї інфекційної лікарні (північна частина Хортиці) із завданням вибити ворога з району залізничної станції «Січ» та відрізати його відхід до мосту через старий Дніпро.

 

 У північну частину острова першою переправилася рота лейтенанта Гордєєва, за нею інші підрозділи 963-го стрілецького полку.  У районі мосту війська 274-ї стрілецької дивізії повністю знищили фашистів, не давши їм можливості відступити на правий берег.  Противник залишив убитими понад 500 солдатів і офіцерів, багато поранених, військової техніки.  6 вересня 1941 року острів Хортиця був повністю очищений від ворога.  Це був один з перших успішних наступів наших військ.

 

У статті «Як був узятий острів Хортиця» у фронтовій газеті «Во славу Родины» від 15 вересня 1941 року кореспондент С. Вайс розповідає: «Підходи до валу і підступи заміновані. Загибель товаришів, які наштовхнулися на мінне загородження, зупиняє першу роту. З’являється Чистов, і рота йде в наступ. Гримить, злітаючи на гребінь валу, «ура». Його підхоплюють інші підрозділи, воно гримить від краю до краю острова. Першим вискакує на висоту червоноармієць Трохим Боюнець і гранатами знищує трьох німецьких офіцерів та кулеметний розрахунок. Наступ розвивається.

 

Потужним вогнем і стрімкою атакою підрозділ капітана Чистова і підрозділи 961-го стрілецького полку завдали удар з тилу по фашистах. Основні війська цього полку в цей час увірвалися на земляний вал. Гітлерівці в паніці тікають у бік мосту. Кидають сотні вбитих і поранених, а також військову техніку. Перша рота 963-го стрілецького полку (командир роти лейтенант Гордєєв, політрук Решетилов, командир кулеметного взводу лейтенант Жилінський, старшина роти Гриненко) першою висадилася на північну частину острова, вступила в рукопашний бій з фашистами і захопила першу лінію оборони, чим дала можливість форсувати Дніпро другій роті лейтенанта Воронюка».

 

«В цей час, – йдеться далі в статті, –  рота Гордєєва веде важкий кровопролитний бій з фашистами, які весь час контратакують з другої лінії оборони. Підходить друга рота Воронюка, з ходу вступає в бій і об’єднаними зусиллями знищує другу лінію оборони противника. Командування частини вирішило назвати 1-у роту «Гордєєвською».

 

Звільнення острова Хортиця від фашистів поліпшило умови оборони Запоріжжя, дозволило демонтувати обладнання заводів. Запорізький обком партії та обласна рада депутатів трудящих у вересні 1941 вручили 274-ій стрілецькій дивізії Червоний Прапор.

 

Автори статті:

 

колишній командир 961-го стрілецького полку Яків Коцур,

 

колишній командир 965-го стрілецького полку Григорій Решетилов.

 

За працею: Время выбрало нас: Запорожцы на фронтах Великой Отечественной войны / Ред.-сост. Веретельников И.В. – Запорожье: Дикое Поле, 2005.  С. – 60-63.